Опис інноваційної розробки шкільного методичного об’єднання класних керівників Запорізького багатопрофільного ліцею № 99

ОПИС

ІННОВАЦІЙНОЇ РОЗРОБКИ

ШКІЛЬНОГО МЕТОДИЧНОГО ОБ’ЄДНАННЯ

КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ ЗАПОРІЗЬКОГО

БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ЛІЦЕЮ № 99

 

Тема інноваційної розробки: «Створення єдиного духовно-орієнтованого середовища відповідно до соціально-педагогічних та психологічних потреб учнів (Проект «Духовність»)»

Автори розробки:

Ліпецька Галина Вікторівна, заступник директора з виховної роботи Запорізького багатопрофільного ліцею № 99, Мороко Лариса Володимирівна, керівник шкільного методичного об’єднання класних керівників Запорізького багатопрофільного ліцею № 99.

Актуальність інноваційної розробки

На сучасному етапі становлення Української держави за умови складного політичного і соціально-економічного стану особливо відчутний негативний вплив на сучасну школу таких суспільних явищ, як посилення аморальності, злочинності, жорстокості, нігілізму підлітків. Аналіз цих деструктивних процесів у сучасному суспільстві дозволяє зробити висновок, що є небезпека виростити бездуховне покоління, не «обтяжене» інтелігентністю, порядністю, яке зневажливо ставиться до культурних та загальнолюдських цінностей, не прагне до здорового способу життя.

 Процес становлення незалежної демократичної України передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих форм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних й культурних засад життя українського народу; набуття кожною особистістю життєвої компетентності, розвиток її здатностей щодо осмислення збереження та самостійного творчого відтворення власної життєдіяльності в усіх її проявах та сферах; розбудову власної життєвої стратегії, свідомого визначення та здійснення людиною свого життя та досягнення життєвого успіху.

 Розв’язання цієї проблеми, як підтверджує вітчизняний і світовий досвід, є актуальним і можливе за умови оптимізації управління процесом виховання за допомогою гуманізації освіти, створення позитивного виховного простору, що має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у суспільстві. Створення позитивного виховного простору передбачає, насамперед, сприяння розвитку творчих можливостей людини, її інтелектуальної свободи, створення максимально сприятливих умов для розвитку розвиненої життєвокомпетентісної особистості, виховання людини, яка глибоко відчуває свою єдність з українським народом, поважає його духовні, моральні та культурні надбання.

 Головне завдання сьогоднішньої виховної практики — створення виховного простору як середовища спільного буття, перетвореного всіма суб'єктами виховання у фактор інтегративного впливу на процес розвитку та саморозвитку особистості.

 Сучасне суспільство потребує освічених, моральних, мобільних особистостей, які спроможні швидко оволодівати інноваційними технологіями та ефективно використовувати їх у житті.

 Особистість XXІ століття має бути соціально активною, відповідальною, повинна бути готова до міжкультурного діалогу, вміти пристосовуватись до змін у суспільстві.

Отже, глобалізація, динамічність та швидкоплинність сучасного життя змушує людину відчувати труднощі, дискомфорт та незручності. І, як наслідок таких незручностей, людське існування наповнюється емоційними переживаннями, стресами, появою невпевненості у власних силах, хронічною втомою. Саме ці проблеми сучасності стають важливим аргументом актуальності пошуку нових педагогічних технологій з використанням методів та прийомів, які б допомагали формувати життєстійкість підлітків та дітей.

Життєстійкість – це здатність підтримувати, зберігати належний рівень власних фізичних, психічних, психологічних та духовних якостей; відстоювати свої життєві принципи та цінності, підтримувати бажаний стиль життя.

Існує необхідність впровадження разом із традиційними методами роботи інтерактивних та проектних технологій навчання, створення комфортних умов для забезпечення фізичного, психічного та духовного здоров’я дітей. Саме тому, робота методичного об’єднання класних керівників Запорізького багатопрофільного ліцею № 99 повинна будуватися на основі проблем та потреб навчального закладу, запитів дирекції, педагогів, батьків з урахуванням пріоритетного напрямку роботи – психолого-педагогічного супроводу дослідно-експериментальної роботи за темою: «Виховний простір як вихідна умова розвитку життєвокомпетентнісної особистості».

Головна ідея інноваційної розробки

Дослідження проблеми інноваційної розробки ґрунтується на припущенні, що розвиток розвиненої життєвокомпетентісної особистості буде ефективним за умов створення єдиного духовно-орієнтованого середовища, а саме: гуманізації навчально-виховного процесу в закладі; вдосконалення змісту виховання; використання форм і методів виховання відповідно до індивідуальної стратегії та індивідуального стилю життя креативної особистості, здатної до творчої й дослідницької діяльності в різних галузях фундаментальних наук; цілеспрямованого набуття життєвої компетентності особистості, здатної до самопізнання, саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації, готової до компетентної участі в громадському житті; залучення до створення позитивного виховного простору вчителів, батьків, фахівців й громадськості шляхом інтеграції виховних впливів.

Проект «Духовність» як інноваційна педагогічна технологія активно впроваджується і всебічно використовується в виховній системі Запорізького багатопрофільного ліцею № 99.

Мета інноваційної розробки - формування духовно-моральних якостей учнів.

Завдання:

-   моніторинг рівня духовно-моральної вихованості учнів;

-   розробка змісту духовно-морального виховання;

-   організація духовно-моральної просвіти і включення учнів у добротворчу діяльність ліцею й поза ним;

-   формування єдності свідомості і поведінки;

- здійснення індивідуального підходу до вихованців. забезпечення ефективного розвитку соціальної та комунікативної компетенції особистості засобами технології «Портфоліо».

Закономірності - це стійкі зв'язки, які виникають у процесі освіти й виховання, реалізація цих зв'язків, що повторюються, дозволяє домагатися результатів у розвитку і формуванні особистості.

До таких закономірностей виховання ми відносимо:

-   єдність навчання і виховання, освіти й розвитку; єдність виховання і самовиховання, навчання і самонавчання;

-   взаємозв'язок цілей, змісту і методів навчання і виховання, співвідношення змісту, форм і методів педагогічного процесу віковим й індивідуальним особливостям учнів;

-   єдність потребово-мотиваційної сфери й навчально-пізнавальної активності учнів, деяльнісний характер навчання й виховання;

-   спрямованість на рішення завдань гармонійного розвитку особистості, що має основи духовно-моральної культури та ін.

Сутність проекту «Духовність»: створення системи психолого-педагогічного супроводу учнів ліцею на основі інноваційних технологій для ефективного формування духовно-моральних якостей учнів та життєстійкості особистості.

Практична значущість. Запропонований проект буде сприяти:

  • створенню умов для розкриття та збагачення особистого досвіду учня, формуванню впевненості в собі, підтриманню здорового способу життя;
  • активізації особистісних можливостей на заняттях;
  • розвитку системи здатностей у школярів самостійно вирішувати складні життєві проблеми;
  • розвитку творчих здібностей та прийняття нестандартних рішень;
  •  цілеспрямованому використанню свого потенціалу для самореалізації в житті.

Проект припускає широке використання сучасних освітніх технологій:

- технологію дослідницької діяльності;

- ігрові технології;

- особистісно-орієнтовану технологію;

- технологію розвиваючого навчання;

- технологію проблемного навчання;

- технологію саморозвитку особистості;

- технологію «Портфоліо».

Технологія проекту сприяє підвищенню якості психологічного супроводу навчально-виховного процесу, забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я школярів, формуванню в учнів стійкості до вимог сучасного життя.

Вид проекту за характером новизни – модифікаційний. Використання та раціоналізація відомих психологічних та педагогічних ідей, технологій, форм і методів роботи дозволяє створити систему психолого-педагогічного супроводу учнів ліцею, використовуючи інноваційні технології для ефективного формування духовно-моральних якостей учнів та життєстійкості особистості.

Новизною проекту є розробка комплексної системи, яка включає цілі, задачі, зміст, форми, методи та засоби реалізації, які дозволять формувати духовно-моральні якості учнів та життєстійкість у дітей засобами інноваційних технологій («Портфоліо», саморозвитку особистості та інш.).

Етапи проекту

Підготовчий (організаційний) - 2011-2012 навчальний рік: під час роботи над темою була опрацьована відповідна література, підібрано інструментарій. Вивчалася література провідних науковців з даної проблеми.

Планово-прогностичний - 2012-2013 навчальний рік: була розроблена стратегія та тактика психолого-педагогічного супроводження інноваційного проекту та були підібрані ефективні методи, які сприяють формуванню духовно-моральних якостей учнів та життєстійкості, що є невід’ємною частиною життєвої компетентності особистості.

Впроваджувальний 2013-2016 навчальний рік: впровадження ефективних методик та методів роботи з різними віковими категоріями дітей в багатопрофільному ліцеї № 99.

Заключний 2016-2017 навчальний рік: проведення самоаналізу проектної діяльності, відбір ефективних методик, спрямованих на формування духовно-моральних якостей та життєстійкості у учнів; розробка практичних рекомендації для учнів, батьків, педагогів; проведення анкетування учасників проекту з метою отримання зворотнього зв’язку; корекція та планування подальшої роботи.

На даний час творча група «Духовність» ліцею №99 знаходиться на 2 етапі (планово-прогностичний -2012-2013 навчальний рік) проектної діяльності.

Наукову основу проекту склали:

  • положення гуманістичної психології про самоактуалізацію особистості (А. Маслоу);
  • методологічні позиції в корекційній психології та психотерапії (А.Захарова, Т. Зінкєвіч-Євстігнєєва);
  • психологічні концепції розвитку особистості, у тому числі й в ігровій діяльності та спілкуванні, розроблені закордонними авторами (В.Штерн, К.Левин, Ж.Пиаже);
  • потреба дітей в саморозвитку особистісних можливостей особистості (А. Асмолов, Г. Селєвко, Д. Фельдштейн).

Очікувані результати:

Під час занять в учнів формується:

  •  любов до життя;
  • фізична та нервово-психологічна витривалість;
  •  навички здорового способу життя;
  •  стресостійкість;
  • моральна стійкість.

Під час занять учні вчаться:

  •  навичкам рефлексії;
  • навичкам аналізу та узагальнення;
  • працювати в команді;
  • знаходити вихід з будь-яких конфліктних ситуацій та уникати їх.

Під час занять учні оволодівають:

  •  методиками аутотренінгу, релаксації;
  • комунікативними навичками;
  • навичками роботи із суперечливою інформацією.

Адресна спрямованість досвіду

 Проект «Духовність» адресовано класним керівникам, вчителям та вихователям навчальних закладів, соціальним педагогам. Досвід може впроваджений у роботі з різними категоріями дітей. Матеріали досвіду можна застосовувати на семінарах та тренінгах, у роботі методичних об’єднань класних керівників.

Інноваційна розробка представлена у вигляді: опису інноваційної розробки з додатками.

ПЕРЕЛІК ДОДАТКІВ

ДОДАТОК 1. Психологічні характеристики педагога-фасілітатора

ДОДАТОК 2. Портфоліо учня

ДОДАТОК 3. Портфоліо вчителя

ДОДАТОК 4. Презентація «Технологія саморозвитку особистості»

ДОДАТОК 5. Буклет творчої групи «Духовність»

 

Зміст інноваційної розробки

«Створення єдиного духовно-орієнтованого середовища відповідно до соціально-педагогічних та психологічних потреб учнів (Проект «Духовність»)»

Створення єдиного духовно-орієнтованого середовища передбачає, насамперед, сприяння розвитку творчих можливостей людини, її інтелектуальної свободи, створення максимально сприятливих умов для розвитку розвиненої життєвокомпетентісної особистості, виховання людини, яка глибоко відчуває свою єдність з українським народом, поважає його духовні, моральні та культурні надбання.

 Головне завдання сьогоднішньої виховної практики — створення виховного простору як середовища спільного буття, перетвореного всіма суб'єктами виховання у фактор інтегративного впливу на процес розвитку та саморозвитку особистості.

Педагогічний процес спирається на певні принципи.

Принципи - це початкові положення якої-небудь теорії, вчення; внутрішнє переконання, погляди на речі, що визначають норми поведінки; узагальнені вимоги до здійснення навчально-виховного процесу. Принципи відбивають цілісність педагогічного процесу, сприяють реалізації цілей і завдань по формуванню духовно-моральних якостей особистості.

 Ми виділили три групи принципів:

-   принципи організації педагогічного процесу;

-   принципи керівництва діяльністю вихованців (учнів);

-   принципи, що формують основу духовно-моральної культури, моральних якостей учнів.

До принципів організації педагогічного процесу нами були віднесені:

-   принципи науковості, доступності;

-   принципи зв'язку навчання і виховання;

-   послідовності і системності;

-   інтеграції спеціальних курсів додаткової освіти з предметами гуманітарного циклу середньої школи;

-   соціальної адекватності, оптимального поєднання теорії і практики.

До принципів управління діяльністю учнів відносяться:

-   поєднання педагогічного управління з розвитком ініціативи і самостійної діяльності учнів;

-   саморозвитку і синергетики;

-   гуманістичній спрямованості педагогічного процесу;

-   принципи педагогічної взаємодії з учнями, опори на їх позитивні якості, відкриття радості успіху і творчості.

До принципів формування основ духовно-моральної культури і моральних якостей учнів відносяться:

-   принципи природовідповідності й культуроспіввідносності;

-   гуманістичний і аксиологічний;

-   принцип християнської антропології.

Розглянемо деякі з виділених нами принципів з точки зору застосування їх з метою духовно-морального виховання учнів.

Гуманістичний принцип

Гуманізація освіти – це розвиток освітніх систем з урахуванням визнання однієї з пріоритетних цінностей особистості педагога і учнів, гармонізації їх інтересів, взаємовідносин і умов для їх розвитку і саморозвитку. Гуманізація освіти - це посилення емоційного комунікативного потенціалу навчального матеріалу, варіативна частина програмного забезпечення.

Гуманізація виховного процесу – це розвиток співпраці, співтворчості педагога і його учнів.

Гуманізація освітнього процесу - це духовно-моральний, естетичний розвиток особистості учня шляхом залучення до мистецтва, до спілкування з творчою інтелігенцією, носіями культурних традицій.

У світлі гуманістичної парадигми ми вважаємо важливим створювати педагогічні умови, щоб ціннісні орієнтації педагогів і учнів зміщувалися щодо педагогічної ситуації, створювали можливість для досягнення вищих моральних цілей, для зростання і саморозвитку особистості.

Принцип культуроспіввідносності

Виховання буде тим ефективніше, чим більшою мірою воно буде інтегровано і вписане в контекст культури, а вихованець активно опановуватиме багаті традиції і творчо розвивати кращі образи культури нації, країни, світової цивілізації.

Навчання і виховання школярів на основі принципу культуро співвідносності передбачає організацію навчального процесу на підставі досягнень світової й національної культур.

Ми виходимо з того, що формування духовно-моральної культури учнів зможе проходити успішно за умови, якщо учні будуть безпосередніми учасниками культурного життя свого навчального закладу, свого міста, своєї країни. При цьому треба враховувати цінності православної культури.

У педагогічному процесі ми вважали важливим спиратися й на принцип Християнської антропології - традиційне вчення Церкви щодо природи і сутності людини, яке дає найбільш усеосяжне визначення людини, її повний і цілісний образ. Особливістю вчення є дуалізм природи людини, тобто його приналежність двом світам: фізичному і духовному (трансцендентному). Стійкість особистості з точки зору християнської антропології визначається саме душею, тим нематеріальним субстратом, в якому закладена інформація щодо «Я»-особистості.

Духовність визначається як спрямованість до вищих цілей - це ціннісна характеристика свідомості. Моральність є сукупністю загальних принципів поведінки людей по відношенню один до одного і суспільству в цілому.

Серед цінностей вищого порядку, сприяючих формуванню духовно-моральних якостей школярів, ми виділили:

- кохання як стан взаємовідношення зі світом і навколишніми людьми на рівні духовного виміру;

- совість – «голос Божий»: совість допомагає людині вийти до істинних цінностей і сенсів на підставі внутрішнього морального вибору;

- творчість - одна з універсальних цінностей, сприяюча розвитку і саморозвитку особистості. Саме творчість робить людину «образом і подобою Божою» на Землі, бо тільки людині дана велика можливість «Творити»;

- людина - універсальна цінність на Землі, саме людина творить культуру, а культура творить Людину культури.

Ми прагнули до того, щоб ціннісні орієнтації в процесі навчання і виховання в системі загальної освіти були спрямовані на розвиток і формування духовно-моральних якостей особистості.

Наступний принцип виховання - синергетичний.

 Синергетизм для педагогічних систем - це процес взаємодій двох зв'язаних, взаємозв'язаних підсистем (викладання і вчення, виховання і самовиховання), що приводить до новоутворень, підвищення энергетичного і творчого потенціалу підсистем, що саморозвиваються і забеспечують їх перехід від розвитку до саморозвитку.

Синергетичний принцип дозволяє виробити мову спілкування між гуманітарною і негуманітарною системами знань і зробити крок до їх гармонізації у світогляді кожної особистості. Синергетичний принцип у взаємовідносинах суб'єкта і об'єкту педагогічного процесу підтверджує відому аксіому – «особистість може виховати тільки особистість».

Гуманістична взаємодія між педагогом і учнем можлива тоді, коли вона будується на спільній творчості в навчанні і вихованні, що створює умови для появи внутрішніх джерел саморозвитку і самоорганізації.

У виховному процесі ми спиралися на принцип особистісного підходу. Особистісний підхід - це облік індивідуальних і вікових особливостей, природних можливостей і соціальних умов, в яких відбувається становлення і розвиток особистості.

Дослідниками доведено, що тільки в умовах особистісно зорієнтованого навчання і виховання особистість відіграє пріоритетну і системотворну роль.

Завдання педагога - створити умови для особистісного саморозвитку, для духовно-морального зростання.

Для педагога важливо так організувати педагогічний процес, щоб успіх учня став стимулом в його навчально-пізнавальній діяльності. Усвідомлення свого успіху, розкриття здібностей, творчого потенціалу стають для учнів джерелом моральної гідності, джерелом моральної стійкості в подоланні труднощів, сприяють духовному підйому. Про необхідність «підходу до людини з оптимістичною гіпотезою» писали у своїх працях великі педагоги К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський. Не менш актуальним зостається використання принципу оптимізму і в сучасній педагогічній практиці.

Педагогічний процес вимагає опори на принцип цілеспрямованості. Поставлена мета надає педагогічному процесу цілеспрямований, творчий характер.

При проектуванні процесу формування духовно-моральних якостей учнів ми прагнули зробити цілі і завдання виховання і навчання власними цілями і завданнями кожного учня. Ми працювали над тим, щоб етичні знання і переконання, моральні принципи і моральний імператив стали потребою в моральних діях учня, у відстоюванні своєї моральної позиції, в саморозвитку духовно-моральної особистості.

Єдність форм, методів і засобів виховання, їх супідрядність створили систему формування духовно-моральних якостей школярів. У рамках цієї системи забезпечувалася взаємодія педагогів з учнями, учителями ЗОШ, батьками, ученими ВНЗ, духовенством, працівниками культури. Ця взаємодія була направлена на духовно-моральний розвиток учнів, формування в них духовно-моральних якостей.

Система релігійного виховання дає стійкий педагогічний результат у вигляді сприйняття віри. Віра у Бога, її сила обумовлена опорою на усі сфери особистості: підсвідому, несвідому, эмоційну, а також на свідомість, волю, навички і звичні форми поведінки. Сучасна українська школа відокремлена від церкви, навчання учнів здійснюється на науковій основі. В той же час релігія вивчається як історія духовної культури народу. У своїй педагогічній діяльності ми спиралися на науково-обгрунтовані з точки зору формування наукового світогляду учнів педагогічні методи, а саме на наступні групи методів виховання, розроблені Б.Т. Ліхачовим:

-   методи організації і самоорганізації дитячого виховного колективу;

-   методи спілкування, ділової, товариської взаємодії;

-   методи дитячої самостійності;

-   методи педагогічного впливу, корекції свідомості і поведінки, стимулювання і гальмування діяльності дітей, спонукання їх до саморегуляції, самостимулювання, самовиховання.

Розглянемо їх детальніше.

Функція методів першої групи полягає в розвитку і вихованні колективу учнів як педагогічній цілісності. Колектив є основою виховання особистості.

Метод колективної перспективи (проекту) є віддаленою в часі метою, на яку спрямовуються прагнення і діяльність колективу. При виборі перспективи (проекту) враховуються вікові особливості учнів, їх особисті потреби й інтереси. Перспективи (проекти) реалізуються у формі організації свят, театральних вистав, пошуково-дослідницької роботи, екскурсій, педагогічної практики, волонтера й тощо.

Здійснення проекту зміцнює колективні зв'язки, породжує атмосферу творчості, оптимізму, натхненності.

Реалізація перспектив (проектів) дає педагогові информацію про стан духу, настрій учнів, їх інтереси і прагнення, про рівень вихованості духовно-моральних якостей і їх суспільно-ціннісних орієнтирів.

Метод колективної (рольовий) гри ми використовуємо для організації життя і діяльності учнів у виконанні соціальних ролей, в рішення ситуативних задач, в дозвіл ситуацій морального вибору. Рольові ігри використовувалися в усіх видах діяльності: навчальній, трудовій, творчій, організаційній, побутовій. Ігри полегшують складний процес оволодіння етичними знаннями, досягнення цінностей традиційної і православної культури.

Ігри задовольняють потреби учнів у творчій діяльності, формують зацікавленість в спілкуванні, розвивають комунікативність. Рольові ігри дають педагогові можливість побачити проявлення здатності і індивідуальності школярів, оскільки гра сприяє повнішому розкриттю особистості.

Метод колективного самоврядування - це метод залучення кожного члена колективу в добротворчу і суспільно-корисну діяльність, метод самоорганізації і саморозвитку. З його допомогою ліцеїсти готуються до самостійного дорослого життя.

Самоврядування будується на принципах гуманізму і демократії, налагодження зв'язків з громадськими організаціями і культурними установами міста. Учнівське самоврядування дозволяє педагогові крізь призму реальних вчинків учнів побачити міру сформованих у них найважливіших цивільних і духовно-моральних якостей.

Метод змагання відповідає віковим особливостям школярів, віку «скипання духовного життя» (І.А. Ільїн), метод активізує і стимулює добротворчу і суспільно-корисну діяльність учнів.

Ліцеїсти змагаються в окремих видах навчальної роботи, суспільно-корисній праці (волонтерській), добродійності; в пошуково-дослідницькій, науковій, художній, творчій діяльності. Виховні результати змагання проявляються в підвищенні ефективності навчальної діяльності, в задоволенні досягнутим успіхом пошуково-дослідницької, проектної, творчої, суспільно-корисній діяльності, в активізації духовних і творчих сил учнів. Змагання дає педагогові інформацію щодо ступеню розвитку активності, відповідальності, взаємодопомоги, толерантної дії й самовиховання.

Методи ділового товариського спілкування, довірливої, моральної взаємодії складаються з початкового, разового, ділового і морально-психологічного контакту, а далі перетворюються на спосіб повсякденної взаємодії і спілкування, що дозволяє поступово переходити до гуманістичної системи людської співпраці, співтворчості, милосердя, співпереживання, взаємодопомоги. Система цих стосунків є поживним середовищем формування духовно-моральних якостей особистості учнів.

Метод поваги особистості, її людської гідності проявляється в доброзичливості, ввічливості, вимогливості, справедливості, щирій зацікавленості життям учнів. Він ґрунтується на дбайливому відношенні до честі, гідності, самооцінки учнів. Прояв поваги до особистості молодої людини наповнюється гуманістичною свідомістю, звичками і потребами ввічливого, шанобливого відношення до оточення. Повага педагога до своїх вихованців реалізується через педагогічну культуру, залучення до діалогу, обліку думок, створення умов щодо самостійність. Метод сприяє формуванню само- і взаємоповаги педагогів й школярів.

Метод педагогічної вимоги полягає в тому, що взаємовідношення переростають у взаємну вимогливість учнів і педагогів, у свідому саморегуляцію. Вимога спонукає учнів до виконання моральних норм і правил, зміцнює в його свідомості морально і суспільно-ціннісні установки.

Вимога використовується в усіх видах діяльності учнів: навчальній, громадській, добротворчій, пошуково-дослідницькій, а також у сфері духовно-моральних, морально-етичних, естетичних стосунків.

Цей метод дозволяє виховувати почуття обов'язку, відповідальності, сили волі, здібності до саморегуляції. Ми використовуємо такі форми вимоги, як вправа, творче завдання, добротворче доручення, громадська (волонтерська) робота. Відношення школярів до вимоги педагога проявляє міра їх відповідальності, чуйності, навичок свідомої дисципліни, переходять у потребу до саморозвитку.

Метод переконання постійно трансформується у свідомість школярів і їх переконаність. Це засіб доказу за допомогою аргументів, фактів, прикладів істинності ідей, цінностей, положень, поглядів. Метод переконання забезпечує духовне зростання школярів від усвідомлення істинності тих або інших ідей і цінностей до розвитку переконаності. Цей метод застосовується в цілях формування правових, естетичних представлень, що визначають вільний моральний вибір вчинків і поведінки. Бесіди, діалоги, дискусії, обміни думками, твори-роздуми - різноманітні форми і прийоми переконання. Метод розвиває здатність самостійно мислити, відстоювати свої погляди, розвиває переконливість в собі і здатність переконувати інших, сприяє саморозвитку.

Прийомами переконання виступають обговорення, розуміння, довіра, спонукання, співчуття, критика.

Обговорення дає можливість виробити думку, сформувати позицію по відношенню до ідеалів, цінностей, духовно-моральних стосунків; колективне обговорення - кращий спосіб пошуку істини.

Розуміння як прийом переконання створює атмосферу доброзичливості, відкритості, відвертості. Створює психолого-педагогічний клімат взаєморозташування, що сприяє ефективному педагогічному контакту педагогів і учнів, забезпечує школярів педагогічною підтримкою.

Довіра як прийом переконання є спосіб залучення учнів до життєвої ситуації, яка ставить перед моральним вибором, необхідністю відповідального вчинку. Тут проявляються духовні сили особистості учнів. Педагогічна довіра зміцнює взаємовідносини педагогів і         учнів, сприяє формуванню духовної незалежності, відповідальності, орієнтує на високі моральні цінності.

Спонукання - це прийом стимулювання активної пізнавальної, творчої, естетичної, добротворчої діяльності. Спонукання виявляє в учневі запас внутрішніх духовних сил, стимулів до самовдосконалення, допомагає зрозуміти спрямованість його особистості.

Співчуття як прийом переконання розвиває у школярів почуття співчуття, співпереживання, милосердя, надає гуманістичний характер емоційній сфері учнів. Уміння співчувати формується в спілкуванні з мистецтвом, в спілкуванні з представниками світу мистецтва. Співчуття допомагає формувати «людське в людині».

Критика як метод переконання допомагає аналізувати помилки, прорахунки в мисленні і вчинках учнів. Критика формує відношення до аморальної поведінки,            нетерпимість до жорстокості, егоїзму, формує критичне мислення, сприяє самовизначенню, катарсису - важливим ознакам духовності, що народжується.

Самоаналіз, самопізнання, самовизначення - додатки духовно-морального самовдосконалення.

Серед методів самонавчання учнів    важливе місце займають самоорганізація, морально-естетичний саморозвиток, тобто інтелектуальне, емоційне, духовне самоврядування - єдиний процес самовдосконалення духу, втілений в класичну формулу: Істина - Добро - Краса.

Самовиховання - здатність переводити зовнішню виховну дію у внутрішню. Гуманітарні науки і мистецтво развивають духовні,     моральні, естетичні почуття, стимулюють інтеріоризацію цінностей духовної культури. Головне завдання виховання - формування моральних ідеалів, перетворення зовнішніх духовних цінностей у внутрішні.

Самонавчання -  це потреба самостійного добування знань, входження  в потік безперервної самоосвіти; навичкам самонавчання сприяють творчі завдання, участь в пошуково-дослідній роботі, в створенні проектів. Це духовно-естетичне задоволення від процесу пізнання і його результатів. Прагнення до самонавчання і самоосвіти – характерна риса интелектуально-морально-творчої особистості.

До третьої групи методів самонавчання учнів відносяться засоби самоорганізації духу, почуттів, розуму, волі й поведінки. Серед них - самоаналіз, самокритика, самопізнання. Вони забезпечують процес внутрішнього духовно-морального самовдосконалення.

Сутність методу самоаналізу - прагнення дати моральну самооцінку своїм вчинкам, бажанням, потребам. Самоаналіз допомагає самоствердженню особистості, зміцнює верховенство розуму понад емоціями, комплексами, інстинктами.

Метод самопізнання - це перетворення ліцеїста на суб'єкта виховання і навчання. Це прагнення до створення образу власного «Я». Усвідомлення в собі духовно-моральних якостей, здібностей, що сприяють самоствердженню, знаходженню свого місця в житті, формуванню життєвих планів, вибору професії.

Важливим методом духовного становлення особистості є моральне самовизнання. В душі юнака внаслідок самоаналізу формується розуміння, що існує невідповідність між належним і бажаним, виникають переживання, розкаяння совісті, невдоволення собою, а звідси - потреба в самоочищенні, у відновленні гармонії з самим собою. Вміння вирішувати внутрішні протиріччя й прислуховуватися до «голосу совісті» - це свідоцтво високого рівня духовно-моральної вихованості.

Методи педагогічного впливу. Четверта група включає методи і прийоми активної педагогічної дії щодо індивіда або колектив як суб'єктів педагогічного процесу. Це інструменти педагогічної корекції свідомості, почуттів, волі і поведінки учнів, дотики до їх особистості в різноманітних ситуаціях.

Методи педагогічної дії розподіляються на три групи:

- підгрупа методів і прийомів, звернена до свідомості (наприклад, роз’яснення, актуалізація мрії й тощо);

- підгрупа методів і прийомів, звернена до почуттів (звернення до совісті, до почуття справедливості, до честі й гідності, до любові, до естетичного переживання, до співчуття і милосердя й тощо);

- підгрупа методів і прийомів, звернена до волі й вчинку (потреба, навіювання, управління, заохочення, покарання й тощо).

Приклад як метод є засобом впливу на свідомість привабливим морально-естетичним ідеалом. Прикладом такої дії виступають відмінники навчання, переможці науково-практичних конференцій, представники творчої інтелігенції, подвижники духу, герої Вітчизни й тощо.

Звернення до совісті означає дію щодо почуття людської гідності учнів. Воно реалізується як збудження у свідомості і почуттях школярів морального незадоволення своєю поведінкою, порушенням норм людської порядності. Звернення педагога до совісті учнів дає ефективний виховний відгук, коли зворушуються внутрішні духовні сили ліцеїстів. У цілеспрямованій педагогічній дії учні привчаються до свідомого самоаналізу, до самооцінки, самосвідомості. На цій основі формується совість як вища духовно-моральна якість особистості.

Звернення до почуття любові – дієвий засіб впливу на мотиви поведінки і діяльності учнів. Педагог впливає на стійкі, емоційно-забарвлені прихильності школярів до людей, рідного міста, святих міст, Бога. Апеляція до любові визиває прагнення надати допомогу ближньому, вчинити самовідданий вчинок. Любов зачіпає щонайтонші струни душі, народжує піднесені почуття, прагнення творити благо щодо оточення, забезпечує стійку духовно-моральну поведінку. Любов як головна емоція, внутрішнє джерело світла, найсильніше почуттям, здатна не лише спонукати юнака до дії, але й перетворити його.

Звернення педагога до естетичних почуттів учнів дає унікальні відомості про міру розвитку їх емоційної сфери, здатність відгукуватися на художні і естетичні явища, що є важливою умовою духовно-морального виховання і самовиховання.

Звернення до співчуття і милосердя спрямоване на створення в душі молодої людини прагнення робити безкорисливу допомогу. Це прагнення реалізується шляхом включення учнів в добротворчу, милосердну діяльність, надання практичної допомоги людям, що потрапили в біду. Щире вираження співчуття, практичний відгук школярів на заклик про допомогу формує в них свідомість людського боргу, потребу в милосерді. Одним з найважливіших критеріїв системи моральних цінностей людини є його здатність і готовність до милосердя.

Звернення до волі і вчинку - третя підгрупа методів педагогічного впливу.

Вимога - спосіб прямого впливу на свідомість і волю учнів з метою організації і координації їх поведінки і діяльності. Вона примушує до виконання розумної, педагогічно виправданої волі педагога, колективу, виховує здатність пред’являти вимоги до себе. Дієвість вимоги спирається на повновагу і авторитет педагога і колективу. Результати вимог проявляються в відповідальності, розумінні необхідності, почуття обов'язку, звички до виконання громадських обов'язків. Воля укріплюється через привчання робити добро.

Четверта група методів нами застосовувалася для корекції поведінки школярів, створення умов свідомого морального вибору, відповідального вчинку.

Серед методів навчання ми використали:    пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий (евристичний), дослідницький, проектний (І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін). Ці методи детально розглянуті в науковій літературі, тому ми на них не зупиняємося.

До засобів, що забезпечують ефективність духовно-морального виховання, ми віднесли: ТСО, наочні посібники, Інтернет, культурні ресурси міста, а також добротворчу й волонтерську діяльність.

Активна участь у виставках, конкурсах, вікторинах, олімпіадах, суспільно-корисній діяльності формує в учнів ліцею інтелектуальну дисципліну, відповідальність, самостійність, творчу ініціативу, етичну вихованість.

Виходячи із завдань дослідження, на підставі теоретичного аналізу досліджуваної літератури і узагальнення практичного досвіду були визначені критерії і рівні сформованості духовно-моральної вихованості.

Критеріями сформованості духовно-моральної вихованості ми визначаємо типові відношення:

- до цінностей духовної і матеріальної культури, до моралі, до культури православія;

- до Вітчизни, «малої батьківщини», суспільства, природи;

- до людства в цілому і «ближньому» зокрема;

- до діяльності;

- до мистецтва;

- до духовного і фізичного здоров'я;

- до самого себе.

Якісними засобами духовно-морального виховання ми вважаємо навчально-тематичні плани, програми спецкурсів, наочні посібники, дидактичні матеріали, навчальні майданчики: кабінети релаксації, зали національного і художнього музеїв; комп'ютерні класи, аудіо-відео касети, диски, Інтернет.

Одним з істотних недоліків традиційної виховної системи є те, що цілі виховання задаються і визначаються зовнішніми чинниками, обставинами, навіть муніципальними умовами, але ніяк не тим, кого безпосередньо виховують. Тому сьогодні з особливою гостротою встає питання щодо перегляду ефективності педагогічних технологій саме з точки зору наявності в них елементів, орієнтуючих учнів на самостійну постановку цілей виховання, що стає органічною складовою частиною освіти підростаючого покоління. Встановлено, що однією з причин відставання учнів є малорозвинене вміння визначати цілі й критично оцінювати результати своєї діяльності. Вирішити названу й багато інших проблем, пов'язаних з об'єктивною метою і оцінюванням результатів діяльності учня, покликане використання технології збору і ведення портфоліо, однієї з сучасних технологій оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учня.

Це - індивідуальний портфель освітніх досягнень, індивідуальна накопичувальна оцінка у певній сфері діяльності особистості.

 Як відомо, активність у навчанні не належить до вроджених якостей особистості. Вона формується в процесі пізнавальної діяльності й характеризується прагненням до пізнання, розумовим напруженням і проявом морально-вольових якостей тих, кого навчають. При цьому успіхи можуть бути не в усіх видах навчально-пізнавальної діяльності.

Саме на цю особливість людських можливостей і розраховує педагогічний колектив Запорізького багатопрофільного ліцею, застосовуючи технологію «Порфоліо» у навчально-виховній діяльності.

Портфоліо (по-італійськи - «папка з документами») є формою аутентичного (дійсного, справжнього) оцінювання освітніх результатів щодо продукту, створеному учнями в ході навчальної, творчої, соціальної й інших видів діяльності.

Традиційно портфоліо є підбіркою, або колекцією робіт, метою якої є демонстрація досягнень учня. Портфоліо дозволяє вирішити два основні завдання:

  • прослідити індивідуальний прогрес учня, досягнутий їм у процесі навчання, причому поза прямим порівнянням з досягненнями інших учнів;
  • оцінити його досягнення і доповнити (замінити) результати інших форм контролю.

Портфоліо не лише є ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати багато важливих педагогічних завдань, такі як:

  • заохочення активності й самостійності учнів;
  • розвиток навиків діяльності рефлексії і оцінної (самооцінної) діяльності учнів;
  • створення додаткових передумов й можливостей для успішної соціалізації.

Функції «Портфоліо»

Діагностична - фіксує зміни й ріст за визначений період часу.

Цілепокладання - підтримує навчальні цілі.

Мотиваційна - заохочує результати учнів, викладачів і батьків.

Змістовна - розкриває весь спектр виконуваних робіт.

Розвивальна - розкриває безперервність процесу навчання та виховання з року в рік.

Рейтингова - показує діапазон навичок і вмінь.

Види «Портфоліо»

«Портфоліо» документації, процесу, показовий, оцінювальний.

Мета «Портфоліо»

Виконувати роль індивідуальної накопичувальної оцінки і, поряд з результатами іспитів, визначати рейтинг ліцеїстів.

Переваги «Портфоліо»

Дає широке уявлення про динаміку навчальної та виховної творчої активності учня, спрямованість його інтересів.

«Портфоліо» як педагогічна технологія покликана допомогти самостійно визначити досягнутий рівень, намітити подальші кроки у вивченні програмного матеріалу й більш активно брати участь у виховному процесі.

Сама по собі ідея створення портфоліо не така вже й нова. У дошкільних установах тека з досягненнями дитяти за період знаходження в дитячому саду вручається батькам на пам'ять на випускному святі. У тридцяті роки минулого століття в О.С. Макаренка теж був подібного роду документ, де він відзначав всі вчинки й можливі витівки (як позитивні, так і негативні) своїх вихованців.

А Л.М. Толстой, навчаючи й виховуючи сільських дітей в Ясній Поляні, вів графічне відстежування впливу сім'ї й рівня стану на розвиток дітей.

Вивчення теорії й ознайомлення з реальною практикою використання портфоліо як інструменту усвідомлення учнем власних освітніх та виховних цілей, особистий інтерес до запропонованої форми роботи і перші спроби введення портфоліо в виховну роботу з учнями привели до необхідності відповісти на два питання: чи потрібне портфоліо взагалі? А якщо потрібно, то кому і навіщо?

Класному керівникові. Адже саме він зобов'язаний відстежувати шляхи і етапи становлення особистості вихованця, роблячи проміжні висновки про розвиток дитини, його адаптацію до різних ситуацій і умов, будь то навчання, спілкування у дворі, заняття в гуртку, відвідування театру, взаємини в сім'ї і з товаришами.

Батькам учнів. Адже кожному віку властиві свої проблеми, свої нюанси одвічного конфлікту батьків та дітей. Батьки йдуть до класного керівника за порадою, з проханням про допомогу. І коли він може посилатися на результати тестів з поясненнями психолога, на записи індивідуальних бесід з учнями, на всілякі рейтингові показники, на графіки рівня особистого зростання, таблиці взаємин в класному колективі, аналіз участі учня в справах класу та школи, батьки починають серйозніше замислюватися щодо причин нерозуміння власного дитяти, пошуків грамотного виходу з ситуацій, що склалися.

Учневі (особливо йому!). Портфоліо необхідне не тоді, коли виникає потреба надання характеристики, (наприклад, для переходу в інший навчальний заклад або для вступу до вузу), а тоді, коли виникає потреба щодо оцінювання діяльності й особистого зростання учнів. Портфоліо допомагає вирішувати важливу педагогічну задачу: формувати вміння вчитися, ставити перед собою цілі, планувати і організовувати власну діяльність; сприяє самовизначенню, самопрезентації та самовдосконаленню особистості.

Портфоліо учня може складатися з 4 розділів:

РОЗДІЛ I «Освітня діяльність»

РОЗДІЛ ІІ «Виховна діяльність»

РОЗДІЛ ІІІ «Офіційні документи»

РОЗДІЛ IV «Особисте зростання. Відгуки та рекомендації»

РОЗДІЛ І «Освітня діяльність» включає освітній рейтинг учнів, що складається з двох блоків:

1) Навчальна діяльність.

2) Позаурочна пізнавальна діяльність.

Блок «Навчальна діяльність» містить відомість успішності навчальної діяльності за рік та інформацію щодо проходження елективних курсів.

Блок «Позаурочна пізнавальна діяльність» містить оцінку досягнень учня на олімпіадах й конкурсах різного рівня (шкільного, міського, обласного, і т.д.), а також розроблених учнями проектів й творчих робіт.

РОЗДІЛ II «Виховна діяльність» включає суспільну і творчу активність учня та складається з трьох блоків:

1) «Класне самоврядування».

2) «Шкільне самоврядування».

3) «Творча активність».

«Класне самоврядування»:

  • робота учня в органах класного самоврядування в різні роки навчання;
  • діяльність щодо організації класних справ;
  • участь в різних заходах класу.

«Шкільне самоврядування»:

  • діяльність в шкільних комітетах;
  • участь в шкільних, районних зборах активу.

«Творча активність»:

  • робота учня в творчих колективах і спортивних змаганнях на шкільному, міському, обласному та українському рівні.

РОЗДІЛ III «Офіційні документи» включає всі, що є в учня сертифіковані документи, які підтверджують індивідуальні досягнення в різних видах діяльності: дипломи, грамоти, сертифікати, посвідчення, подячні листи за перемоги і участь в конкурсах, змаганнях як в школі так і поза стінами школи.

РОЗДІЛ IV «Особисте зростання. Відгуки та рекомендації» включає наступні документи: анкети, тести; відгуки керівників проектів, творчих груп щодо діяльністі учня.

Філософія навчального «Портфоліо» припускає: зсув акценту з того, що учень не знає і не вміє, на те, що він знає і вміє з запропонованої теми або предмету; перенесення педагогічного акценту з оцінки вчителя на самооцінку школяра. Саме тому ми і звернулись до нового терміну, що виник у сучасній педагогіці - «Портфоліо».

«Портфоліо» покликаний допомогти самостійно визначити досягнутий рівень, намітити подальші кроки у вивченні програмного матеріалу. Ми використовуємо «Портфоліо» як додатковий засіб мотивації ліцеїстів для створення цільного уявлення про освітні та виховні потреби й досягнення кожного ліцеїста [1].

Згідно з технологією «Портфоліо», оцінювання має ґрунтуватись на позитивному принципі, що, передусім, передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Рейтингова система оцінювання навчальних та виховних досягнень наших ліцеїстів, яку ми використовуємо, тільки визначає дійсний стан навчально-виховного процесу за періоди, показує діапазон навичок і вмінь. Проте, вона обмежена рамками класного журналу.

Маючи окрім класного журналу ще й «Портфоліо», ми можемо вивести реальний рейтинг кожного ліцеїста.

Шкільний «Портфоліо» є ідеальним засобом правильної організації позакласної роботи. «Портфоліо» - цє здобутки як учнів, так і вчителів. ПОРТФОЛІО ВЧИТЕЛЯ припускає

  • розвиток особистості: забезпечити професійний розвиток;
  • соціальний добробут: удосконалити свої можливості;
  • стимул: внести зміни у напружений темп життя;
  • пізнавальний інтерес: вчитися заради набуття знань, які потрібні колективу;
  • неформальні стосунки: задовільнити потребу у спілкуванні і товаристві, придбати нових друзів та однодумців.

 Очікувані результати:

  • поглиблення знань, запровадження технології портфоліо в практику управлінської роботи;
  • формування конкурентноспроможного керівника ЗНЗ;
  • створення відкритого інформаційного простору в освітній системі області.

Технологія портфоліо як засіб розвитку життєвокомпетентнісної особистості учня - це нові методи спілкування з учнями, позиція ділового співробітництва з ними і долучення їх до сучасних проблем, методи, що дозволяють учням самоствердитися. А самоствердження - це шлях до правильного вибору своєї професії.

 

Рекомендаційний бібліографічний список

Зарецкая И.И. Коммуникативная культура педагога и руководителя // Приложение к журналу «Директор школы». - 2002. - № 4.

Иванов Ю.М. Как управлять собой и влиять на других- Г., 1999.

Исаев Э.Н. Профессиональный педагог как цель педагогического образования // Развитие и образования особых детей: проблемы, поиски. - Г.: РАО, 1999.

Кан-Калык В.А. Учителю о педагогическом общении: Книга для учителя. - Г., 1977.

Карнеги Д. Как завоевывать друзей и влиять на людей. - Г.: Прогресс, 1979.

Колесникова И.А. Коммуникативная деятельность педагога: учебн. Пособие для студ. Высш. Пед. Учеб. Заведений / И. А. Колесникова; под ред. В. А. Сластёнина, - М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 336 с.

Котов Н. Как относиться к себе и людям. Практическая психология на каждый день. - Г.: Педагогика, 1993.

Коротаева Э.В. Вопрос теории и практики педагогики взаимодейстии. - Екатеринбург, 2000.

Коротаева Э.В. Директор - учитель - ученик: пути взаимодействия // Библиотека ж-ла «Директор школы», вып. 5, 2000.

Куликова Л.И. Проблемы саморазвития личности. - Хабаровск: ХГПУ, 1997.

Леви В. Искусство быть другим. - Спб.: Питер, 1993.
Леонтьев А.Н. О некоторых вопросах сознания обучения // Хрестоматия по педагогической психологии. - Г.: МПА, 1995.

Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии.- Г.: Педагогика, 1976.

Селевко Г.К. Образовательные технологии / Герман Константинович Селевко. - [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.selevko.net/1osnov.php. – Название с титул. экрана.

Селевко Г.К. Современные образовательные технологии : Учебное пособие / Герман Константинович Селевко. – М. : Народное образование, 1998. – 256 с.

Соколова Г. Н. Работа и профессиональная культура. - Минск: БГУ, 1980.

Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражений. - М, 1992.

Харрис Т. Я красивый, ты красивый. - Г.: Соль, 1993.

Чалдини Роберт. Психология влияния. — СПб., 2000.

Швальбе Б. и X. Личность, карьера, успех. - М: Прогресс, 1993.

Шостром Э. Анти-Карнеги или манипулятор-манипулятор-человек-манипулятор. -Минск: Полифакт, 1992.

Щербак Ф. Н. Профессионально-моральная культура. - Г.: Знание, 1985.

Энциклопедия этикета / Сост. Рукавчук Л.Н. - Спб: Мим экспресс, 1996.

 

ДОДАТОК 1

Психологічні характеристики педагога-фасілітатора

  • Эмпатія як здатність співчуття, розуміння стану вихованців.
  • Прийняття - це, по визначенню К. Роджерса, прийняття дитини таким, як він є.
  • Конгруентність - відповідність позиції вихованців, щирість і відкритість їм.
  • Креативність - це не тільки здатність до творчості, але й швидкість реакції в нестандартних ситуаціях, свого роду артистизм, здатність захоплювати, реагувати з гумором.
  • Сугестивність - здатність впливати на емоційну сферу вихованців, створювати сприятливу атмосферу, доброзичливий мікроклімат.
  • Терпимість - толерантність, прийняття права дитини на незбіжну з позицією педагога власну думка, права на помилку.
  • Здатність до рефлексії як самоаналіз своєї поведінки, самоконтроль у процесі спілкування, так і допомога вихованцям в осмисленні того, що відбувається з ними.

С. Братченко говорить про фасілітаторські здатності педагога як про сполучення п'яти мистецтв: мистецтва поваги, мистецтва розуміння, мистецтва допомоги й підтримки, мистецтва договору, мистецтва бути самим собою.

 

Категория: Воспитательная система | Добавил: litsey-99 (13.05.2015)
Просмотров: 753 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]